Статистика сільського господарства розподілялася на статистику скотарства та хліборільництва. Статистичні відомості того часу містили дані про кількість голів коней та худобин («рабочих и гулевых»), овець («простых и тонкорунних»), свиней, кіз, віслюків і мулів; обсяги посіяних та зібраних пшениці, жита, вівса, просу, ячменю та картоплі («четвертей»). Крім того, був запроваджений облік селян, які мали право на наділ (як чоловіків, так і жінок); загальної кількості землі у поміщиків і селян; кількості землі у селян, яку придбано понад наділу та величини мирського капіталу у селян.

Зі статистики промисловості і праці обліковувалася кількість фабрик і заводів за видами їх діяльності, чисельність працюючих в них тощо. Окремо вівся облік ремісників (майстрів, робітників та учнів).

Статистика нерухомості вивчала відомості про кількість будівель житлових та нежитлових (магазинів, крамниць), театрів, млинів (вітряків, парових, топчатих, коне-крупчатих), які розподілялися на кам'яні, дерев’яні, очеретяні, із землебитної цегли; крити бляхою (залізом), черепицею, тесом, очеретом. За належністю будівлі відносилися до 4 груп: казенних; церковних і монастирських; громадських і приватних. Окремо надавалися відомості про кількість церков та інших богослужбових будівель за їх видами.

Статистика торгівлі вивчала наступні показники: число наданих торгових свідоцтв і квитків купцям на торгівлю дріб’язком, на міщанські промисли, на розвізний і розносний торг тощо.

Закордонну торгівлю та судноплавство характеризували показники кількості прибулих та відправлених суден; кількості каботажних суден; обсягу доставлених іноземних товарів та вивезених за кордон, в тому числі зернового хлібу.

Статистика освіти вивчала кількість навчальних закладів за видами та чисельністю в них учнів за статтю, а статистика з охорони здоров’я – кількість лікарень за підпорядкованістю, загальну кількість хворих в них, а також кількість тих, що одужали, та померлих.

Крім того, у щорічних статистичних звітах Миколаївського губернаторства надавалися інші відомості як то кількість будинків з догляду за старими і дітьми, бібліотек, пам’ятників, друкарень, агентств, фотографій, аптек, криниць, різних ремісничих закладів, питних закладів, винних погребів, ресторанів, буфетів та інших трактирних закладів, оптових складів вина та спирту, заїжджих дворів, поштових станцій, лісових складів і крамниць, торгових лазень, число пожарів і заподіяну ними шкоду, кількість скоєних злочинів і чисельність засуджених, число арештів у різних місцях ув’язнень.

Щодо конкретних цифр, то, напевно, цікаво буде дізнатися про те, що, згідно з коротким статистичним звітом за 1876р., у Миколаївському губернаторстві мешкало 83,2 тис.осіб, з них 25,9 тис. – військових, 6,5 тис. – дворян, 274 особи – духовенства. За статтю переважали чоловіки, які становили 54%, за віросповіданням – православні (86%). На той час у губернаторстві діяли понад 160 фабрик і заводів, серед яких за кількістю переважали ковальні, меблеві та свічні фабрики, вітряки, пивоварні і миловарні; майже 270 дрібних ремісницьких закладів, 45 учбових закладів, в яких навчалося 3,3 тис. учнів, 4 лікарні, 2 бібліотеки тощо. Активно розвивалася закордонна торгівля і судноплавство. Достатньо сказати, що річний обсяг вивезених товарів у 4 рази перевищував обсяг завезених і у 11 разів – оборот всіх фабрик і заводів.

1917–1942

З розпадом Російської імперії і становленням Української Республіки були створені губернські статистичні бюро, які займалися обліком національного майна, природних і трудових ресурсів, населення. Це був період поступового охоплення статистичним обліком нових соціально-економічних явищ і утворенням нових галузей статистики, таких як – економічна, моральна, комунальна, фінансова.

У 1921р. було створено поточну статистику промисловості та праці, розпочато створення державної статистики транспорту і зв’язку, народної освіти; у 1923 – комунальну та моральну статистику, у 1925 – статистику народного здоров’я.

У першій половині 20-х років в практику роботи державних статистичних органів увійшли суцільні і вибіркові статистичні обстеження майже з усіх соціально-економічних явищ. Серед них: щорічні вибіркові весняні й осінні обстеження селянських господарств; обстеження розвитку сільського господарства; обстеження цензової і кустарної промисловості; одноразові обстеження диференціації розмірів заробітної плати окремих категорій робітників промисловості.

У 1926–1927 роках введено лісову статистику та статистику землеустрою; з 1927 року почалися обстеження та облік вартості типового будівництва у містах і поселеннях міського типу, а також шляхового будівництва в округах.

У 1930 році впроваджено термінову телеграфну звітність колгоспів, радгоспів і МТС про хід сільськогосподарських робіт за п’ятиденками, а у 1932р. проведено  перший перепис худоби. Крім перепису худоби, з 1930 року впроваджено місячний короткий облік «народної (приватної)» худоби.

1944–1959

Свої корективи у розвиток обліку і статистики внесла Велика Вітчизняна війна. Після визволення країни почалася важка і кропітка робота з відновлення діяльності органів державної статистики.

З метою одержання відомостей про зруйнування під час війни було проведено масштабні переписи у всіх галузях статистики, в першу чергу – облік майна промислових підприємств, житлового фонду у міській і сільській місцевості, шкіл, дитячих садків, ясел, лікарень, рухомого складу залізничного транспорту, комунальних підприємств з урахуванням стану водопроводів, каналізаційних, газових та теплових мереж, а також у сільському господарстві – переписи плодово-ягідних і виноградних насаджень, колгоспного тваринництва тощо.

У соціальній сфері значну кількість одноразових обліків проведено в галузі статистики праці та заробітної плати. Статистикою культури, населення та охорони здоров‘я було охоплено санаторії і будинки відпочинку, а також обліковано неписьменне населення у сільській місцевості, діти та підлітки, що не навчалися в школі, тощо.

І лише у 1959р. – через 20 років після попереднього перепису був проведений загальний перепис населення. 

З розвитком статистичної діяльності змінювалися і найменування органу статистики на Миколаївщині.

Статистика на сучасному етапі

Державна служба статистики наразі проходить процес трансформації та реформування, як того вимагає суспільство та новітні технології. Для задоволення сучасних потреб суспільства в об’єктивній, достовірній та неупередженій статистичній інформації розроблено Програму розвитку офіційної статистики до 2028 року, основними напрямами якої визначено гармонізацію національної статистичної системи з міжнародними та європейськими нормами і стандартами, цифрову трансформацію, відкритість та доступність статистичної інформації. Організація і проведення державних статистичних спостережень здійснюється відповідно до Типової моделі діяльності статистичної організації (GAMSO), із застосуванням процесно-орієнтовного підходу до вироблення статистичної інформації на основі статистичних бізнес-процесів (GSBPM). У 2023 році в області проведено 65 державних статистичних спостережень за 95 формами статистичної і фінансової звітності. За результатами їх проведення опрацьовано та передано на державний рівень 158,7 тис. первинних формулярів, включаючи адміністративні дані. Реалізацію державної політики в галузі статистики забезпечує колектив Головного управління статистики у Миколаївській області, у складі якого 117 осіб, з них 90,6% – жінки. До складу Головного управління статистики входять 6 управлінь, 5 відділів, 2 сектори.